Автoром даної наукової статті досліджується методика вивчення кидкової техніки бойового хортингу різних типів і груп, програма формування в учнів і педагогів системи знань з теорії та методики вивчення та застосування елементів кидкової техніки бойового хортингу у спортивній сутичці проти супротичника, особливості всебічного підвищення спортивної готовності до фізичних навантажень у процесі занять бойовим хортингом. Представлено основні заходи і методи навчання школярів і студентів прийомам кидкової техніки бойового хортингу, які включені у загальну навчано-тренувальну програму підготовки спортсменів. Зазначено, що кидкова підготовка спортсменів бойового хортингу включає безліч складових і необхідних елементів. Це – і розминка, і силове тренування, і акробатична частина, і відпрацювання прийомів страховки і самостраховки, й, звичайно ж, відпрацювання основних прийомів нападу і захисту. Фахівці рекомендують при вивченні техніки кидків відпрацьовувати не більше двох прийомів упродовж одного тренування. При цьому близько 10–15 хв спортсмени бойового хортингу мають приділяти безпосередньо боротьбі: починати боротьбу в різних стійках, виконувати тільки підсічки або тільки підніжки, проводити захвати при знаходженні партнера у свідомо незручному положенні та багато інших тренувальних умов. При вивченні широкого арсеналу техніки бойового хортингу саме кидкова техніка відпрацьовується дуже ретельно. Адже вказана техніка вимагає грамотного вибору дистанції між суперниками. Кваліфікований спортсмен бойового хортингу у будь-якому випадку зуміє нав'язати своєму супротивнику зручну для себе позицію. Щоб досягти цього, на тренуванні необхідно відпрацьовувати прийоми в статиці та динаміці, при цьому один з партнерів повинен прийняти позицію, зручну для роботи другого. Всі кидки – через спину, стегно, плечі, голову і «млин» – мають розучуватися поступово, в два–три етапи, під обов'язковим контролем тренера-викладача, який має можливість, при необхідності, виправити помилку.
The author of this scientific article investigates the method of studying the throwing technique of combat horting of various types and groups, the program of forming in students and teachers a system of knowledge on the theory and methods of studying and applying elements of the throwing technique of combat horting in a sports fight against an opponent, the features of comprehensive improvement of sports readiness for physical exertion in the process of training in combat horting. The main activities and methods of training schoolchildren and students in the throwing techniques of combat horting, which are included in the general educational and training program of training athletes, are presented. It is noted that the throwing training of combat horting athletes includes many components and necessary elements. This is a warm-up, and strength training, and an acrobatic part, and practicing the techniques of insurance and self-insurance, and, of course, practicing the basic techniques of attack and defense. Experts recommend practicing no more than two techniques during one training session when learning the throwing technique. At the same time, about 10-15 minutes of combat harting athletes should be devoted directly to the fight: start the fight in different stances, perform only chops or only steps, carry out grabs when the partner is in a deliberately uncomfortable position, and many other training conditions. When studying a wide arsenal of combat horting techniques, it is the throwing technique that is worked out very carefully. After all, this technique requires a competent choice of distance between opponents. A qualified athlete of combat horting will in any case be able to impose a comfortable position on his opponent. To achieve this, it is necessary to practice techniques in statics and dynamics during training, while one of the partners must adopt a position that is convenient for the work of the other. All throws - through the back, thigh, shoulders, head and "mill" - must be learned gradually, in two or three stages, under the obligatory control of a trainer-teacher, who has the opportunity, if necessary, to correct a mistake.
